uken
Home / Новини / Медитація з бенедиктинськими облатами в ІРН

Медитація з бенедиктинськими облатами в ІРН

3_XI_IRN

3 листопада, у вівторок, в Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського в Києві (вул. Якіра, 13) відбудеться медитативна сесія з бенедиктинськими облатами «Української спільноти християнської медитації» та презентація книг Юзефа Августина «Медитація ігнатіянська», «Духовне керівництво» та «Духовне розпізнавання». Запрошуються усі зацікавлені.

Розклад:

  • 17:00 Марія Захарова Obl OSB (Львів) «Християнська медитація у традиції о.Джона Мейна – історія та сучасність»
  • 17:30 Медитація (30 хв. )
  • 18:00 Перерва
  • 18:15 о. Анастасій Данілевський Obl OSB (Херсон, УПЦКП) «Медитація та споглядальна духовність християнського сходу»
  • 18:45 Презентація книг о. Юзефа Августина SJ
    • о. Олег Кривобочок ТІ:
      – «Ігнатіянська медитація»,
      – «Духовне керівництво»,
      – «Духовне розпізнавання»
    • Правила духовного розпізнавання св. Ігнатія Лойоли в повсякденному житті
      – о. Андрій Камінський ОР
      – о. Войчех Сурувка OР
Сторінка події на фейсбуці

о. Олег Кривобочок ТІ
Початок ігнатіянської духовності

Якщо спробуємо під духовність підвести якийсь простий богословський фундамент, то перше, що мені приходить на гадку, це пролог євангеліста Йоана: «І Слово стало тілом». Бог не обмежується одноразовим актом створення, а створює постійно, тобто постійно промовляє Своє слово до людини. Якщо людина приймає це слово до свого серця й культивує його, то воно проростає, матеріалізується в її житті й видає плід. Отож, кожна духовність, – це Боже слово, яке стає тілом, стає вогненним стовпом, який веде через пустелю, чи Віфлеємською зіркою, що вказує шлях до Бога.

Кожна духовність – це дар Бога Церкві, й в основі кожної духовності стоїть конкретна особа, яка прийняла цей дар, засвоїла, реалізувала його в своєму житті і передала іншим людям. Божий дар – це духовна реальність, яка повинна втілитися у житті конкретної особи. І тому конкретний вид духовності завжди поєднаний з конкретною людиною, яка прийняла від Бога факел і несла його в своєму житті. Інші запалювали свої факели від цієї людини й, в свою чергу, передавали іншим людям. Усі люди різні, належать до різних культур і епох, і реалізовують цей дар у своєму житті по-своєму, тобто модифікують духовність. Але фундамент духовності залишається незмінним.

Окрім того, коли люди балакають про духовність – східну, західну, яка з них глибша, яка досконаліша, яка оригінальніша тощо, то забувають просту річ: життєдайність і благодатність якоїсь духовності визначається не тим, чим та духовність є сама по собі і які переваги має перед іншою духовністю, а тим, наскільки ця духовність прищеплена до містичного тіла Христа, Його Церкви, тобто, скільки людей спроможні її засвоїти і жити нею, а не начитатися мудрих книжок і балакати про духовність.

Духовні Вправи св. Ігнатія Лойоли – як книжка і як практика виконання вправ – невід’ємні від його особистого досвіду, способу, яким він відповідав на Божий дар і як Бог його вів по житті. Божий дар не реалізується в житті людини миттєво, а як зерно, кинуте в землю, проростає й розвивається повільно в часі. І тому пізнання і розуміння біографії автора й ініціатора якоїсь духовності допомагає зрозуміти шлях, яким його вів Бог, і зрозуміти саму духовність.


Введення у сучасну традицію споглядальної молитви – християнської медитації о. Джона Мейна OSB:

Споглядання – одна з найбільш інтригуючих та популярних тем у сьогоднішньому світі, де сучасна людина намагається відшукати сенс життя в умовах постійних змін, високих швидкостей, інформаційного перенасичення, зустрічі та синтезу культур. Коли ми хочемо поспостерігати за світлом зірок на нічному небі, ми зазвичай тимчасово залишаємо свої шумні та сяючі штучним світлом міста, та вирушаємо туди, де ніщо не буде нам перешкоджати бачити світло, що сяє з неба. Шлях до зустрічі зі світлом Божої присутності у нашому житті завжди грунтувався на подібних засадах – у зовнішній та внутрішній тиші та спокою ми стаємо у своїму серці та прислуховуємося до безмовності Бога, який завжди очікує нас «тут і зараз». Саме про це нагадує у своїму пастирському листі на час Адвенту єпископ Абердина, монс. Хью Гілберт OSB: «Творіть тишу! Це сьогоднішній виклик. Ніякі реальні стосунки з Богом, а також і зустріч з Ним неможливі без тиші й безмовності.»

Споглядання – це шлях, але передусім це шлях духовного життя, шлях молитви, якщо ми розглядаємо його у перспективі віри. Споглядальна молитва завжди була проявом частини «дао християнського служіння», втіленої у Марії, яка у тиші слухає Слово Боже, створюючи фундамент для активних дій Марти. На цій зустрічі ми хотіли б розповісти про сучасну традицію споглядальної молитви, яку заснував ірландський монах та священник о. Джон Мейн OSB, а також про той міжнародний екуменічний рух християнської медитації, що інспірується його повчаннями та прикладом. Наприкінці 70-х років XX ст. отець Джон Мейн заснував спільноту медитуючих християн та відновив популярність радикально-мінімалістичного шляху молитви, навчаючи їй в контексті духовності Св. Йоана Кассіана та західної споглядальної традиції, з сумою якої нас знайомить середньовічний текст «Хмара невідання». Після відвідання скиту Томаса Мертона о. Джон почав навчати християнській медитації, дуже простими словами описуючи цей давній спосіб молитви, який, на його думку, зараз має стати не привілеєм одного лише чернецтва, а елементом повсякденної духовності звичайних християн. За його словами, така форма молитви, яку Кассіан назвав «чистою молитвою» важлива своєю специфікою, та не замінюючи ніяких інших форм молитовного діяння, підживлює своєю мінімалістичністю всі сторони нашого духовного життя – читання Святого Письма, Літургію, вербальні та дискурсивні шляхи молитви. Уривок з книжки учня о.Джона, о.Лоренса Фрімена OSB, нагадує нам, як саме може виглядати цей шлях простого повсякденного споглядання:

«Джон Мейн почав навчати медитації в 1976 році після короткого перебування в скиті Томаса Мертона та виступу на трьох конференціях для ченців в абатстві Марії Гефсиманської (США, Кентуккі). Таким був початок його активної місії, за яку він узявся в останні роки свого життя — від відкриття невеликого центру медитації в лондонському монастирі, подальшого заснування нового монастиря в Монреалі і до функціонуючої нині світової спільноти медитативних груп. Яке ж його вчення? Сядь нерухомо. Випрямися. Прикрий очі. Сиди спокійно, але перебуваючи в зосередженні. У тиші почни повторювати про себе одне слово, твою молитовну формулу. Я раджу слово-молитву «Маранафа» (арамійське слово, що у перекладі означає — «Господь, прийди», 1 Кор 16:22). Вслухайся, повторюй його спокійно, але невпинно. Не думай ні про що і нічого собі не уявляй — ані духовного, ні мирського. Виникаючі під час медитації думки або образи сприймай як розсіювання уваги і постійно повертайся до повторення свого молитовного слова. Медитуй щодня, вранці та ввечорі, по 20-30 хвилин.» (о. Лоренс Фрімен «Внутрішнє світло. Шлях християнської медитації»)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.