Шановні читачі!
Літо — це чудовий час, щоб вирішити у мандрівку: якщо не фізично, то бодай думками; якщо не в якесь нове далеке місце, то принаймні вулицями рідного міста, на які теж, якщо бути уважними й чутливими, можна поглянути зовсім по-новому. Тож цей випуск «Вербуму» ми вирішили присвятити саме подорожам. Маємо надію, що наші авторки й автори, котрі замислюються про розмаїті способи, сенси та плоди мандрів, пробудять прагнення дороги й у ваших серцях.
У першому тексті випуску Ірина Пустиннікова розмірковує про те, звідки береться прагнення подорожувати та що воно означає не тільки для окремих мандрівців і мандрівниць, а й загалом для культури, у якій вони живуть.
Сергій Момотюк пропонує перейти на глибший рівень і подумати про те, чим вдумливі подорожі, з яких ми повертаємося справді багатшими, відрізняються від популярного туризму — звісно, окрім того, що вимагають більших зусиль і зосередження. Що робити, щоб бути уважними мандрівниками?
Катерина Рассудіна, пишучи про цілком реальні мандри, придивляється також до метафоричних — ба навіть метафізичних — вимірів дороги. Іноді навіть проста стежка може виявитися частиною Шляху, куди нас приводить Господній поклик.
Єпископ Микола Лучок розповідає про те, чого може навчити нас вдумлива й повна віри мандрівка: довіру, розпізнання, практичність і гостинність. Адже «подорожувати в компанії з Ісусом та довірити себе веденню Святим Духом — це завжди дивовижно позитивні події».