13 березня у стінах Інституту поговорили про актуальну тему, яка сьогодні викликає багато суперечностей і емоцій.
О. Петро Балог ОР з точки зору богослов’я намагався розібратися у складній темі вакцин і ембріонів, які нібито використовують при їх виробництві.
Перш за все, було наголошено, що у грудні 2020 року ватиканська Конгрегація Віровчення оприлюднила «Заувагу щодо моральності використання деяких вакцин анти-Covid-19», в якій зазначається, як католики повинні трактувати вакцину, у якій її виробники використовують клітинні лінії, що походять з абортованих плодів. Церква не схвалює – у моральному вимірі – використання таких клітин, лише закликає розробників і уряди країн шукати «етично бездоганні» ліки. Натомість, поки такі є недоступні хворій людині, тоді «морально прийнятним» є використання вакцин, які походять з клітинних ліній абортованих плодів.
Про заборону експериментів на живих ембріонах зазначено ще 22 лютого 1987 року в Інструкції «Donum vitae», яка розрізняє експериментування на живих і на мертвих ембріонах. На живих експерименти є морально недопустимими, а що стосується неживих ембріонів, які зберігаються, то до них, повинно бути відношення, як до померлих осіб. Крім того, недопустиме комерційне використання навіть мертвих фетусів, тобто померлого плоду, теж з огляду на пошану до людини після смерті.
Інструкція «Dignitas personae» від 8 вересня 2008 року також торкається у деяких пунктах питання використання ембріонів. Інструкція розрізняє зв’язок з тією «негідною процедурою», який може бути або безпосередній, або посередній.
У 35 пункті Інструкції досить загально описані моральні норми, про які віруючі, в тім теж вчені і медики, повинні пам’ятати, якщо йдеться про використання «біологічного матеріалу», що походить з ембріонів, «негідно здобутих». Перш за все, в жодному разі морально недопустимо з огляду на благородну, тобто добру мету вдаватися до негідних засобів.
І далі йде важливий момент, адже «… серйозні приводи могли б частково морально виправдати використання так званого «біологічного матеріалу». Але Інструкція відразу додає, що всі мають обов’язок виразити свій спротив і вимагати від урядів держав передусім, щоб були доступні іншого роду вакцини, які б не мали «негідного походження».
Отож, там, де немає іншої альтернативи, говориться в «Заувазі», «морально прийнятним є застосовувати вакцини анти-Covid-19, які використовували в процесі розробки та виробництва клітинні лінії, що походять з абортованих плодів». І тут додається, що «форма співучасті в злі (матеріальна пасивна співучасть) виконаного аборту, з якого походять зазначені клітинні лінії, з боку того, хто використовує вакцини, які з них походять, є віддаленою».
Треба сказати, що лише деякі вакцини використовують клітинні лінії. Згідно загальнодоступної інформації, вакцину від американської Pfizer чи німецької BioNTech розробляли з використанням матриці ДНК в лабораторії, тобто синтетичним способом, а не за допомогою традиційного використання клітин. Розробку вакцини від американської Moderna так само почали з проєктування послідовності генів на комп’ютері.
Що стосується клітин абортованих дітей, які нібито входять до складу тих вакцин що використовують «клітинні лінії», то це звичайнісінька неправда: до складу вакцин не входять клітини абортованих людських плодів. Однак деякі віруси, що входять до складу вакцин, вирощують у клітинах-нащадках тканин, зібраних із абортованих людських плодів багато десятиліть тому.
До речі, науковці підрахували, що вакцини, виготовлені завдяки одному із видів ліній клітин ембріонів (WI-38), та їхні похідні запобігли понад 10 мільйонів смертей та попередили десь 4,5 мільярдів випадків захворювань.
Підсумовуючи, належить пам’ятати, що немає простих рішень складних питань. Щоб дійти до певного властивого висновку тут належить прискіпливо розібратися, на всіх рівнях, у всіх деталях, інакше постійно загрожуватиме скороспілий і зазвичай неправильний висновок. Питання вакцин, пов’язаних з «ембріональними клітинними лініями» і є саме таким складним питанням, на яке Церква і пробує дати вичерпну і достовірну відповідь, згідну з вченням Церкви і яка теж базується на достовірних наукових даних.