Таким в моїй памяті залишиться Інститут, – місцем свободи від неправди цього світу, місцем спрямованим у вічність, де в Ньому знайдемо розраду, в обіймах друга, в настановах вчителя, в опозиції людей котрі шукають правди, – все це і більше того являється через людей
Знайшов не те чого шукав, не тих людей, не ті книжки.. але згадав, давно забуті мрії, талант не знайдений собою але відкритий наново у інших. Бо вже не знав для чого йшов, куди тримав дорогу, тому знайшов я саме тих людей котрі вчили дружити, мовчати, старатися і не боятися.. читав саме ті книжки яких потребував хоч і не тих що думав маю.. полишив те що не моє щоби підняти те що завжди було при мені.
Покликання не вийде собі знайти, не можна забрати у когось, навіть імітуючи чийсь шлях ми все одно пройдемо своїм, – покликання відкривають там, де воно від початку було залишене для кожного з нас, в осерді наших особистей там де ми зустрічаємось з Творцем віч на віч, і тільки опісля розумієш що то було по справжньому. Можливо саме таким я запам’ятаю цей час проведений в Інституті, – як місце свободи, місце в котрому люди мають більше значення аніж досягнення, де час не мав вартості для цього світу, місцем де я віднаходив свою свободу поряд з Господом. Коли Отець веде тебе ти помічаєш це і не можеш сплутати ні з чим, ти чуєш Його слова від тих хто поряд і знаєш що то від Нього, ти зустрічаєш Його погляд, Його докір але і заохочення також, Він розкриває твої полишені плани, дає поглянути в минуле, оглянутись, прийняти те що сталось і те що може бути, – мабуть найважче пояснити, що твій шлях лише твій і без твоєї згоди Господь ніколи тебе не підніме на гору, не заспіває з тобою, не сяде поруч, – Він буде там куди запросиш, Він проведе тебе туди де твоє місце боротьби, твого мовчання. Він знає кого дати в поміч, кому помічним будеш ти, Він знає тебе, і твоє “Так!” є вирішальним.
Таким в моїй памяті залишиться Інститут, – місцем свободи від неправди цього світу, місцем спрямованим у вічність, де в Ньому знайдемо розраду, в обіймах друга, в настановах вчителя, в опозиції людей котрі шукають правди, – все це і більше того являється через людей, тут ти бодай трохи але розумієш яким великим Даром є свобода, у кожному і в кожній, Він дає нам приклад шануючи нашу волю, поважати і захоплюватись свободою інших, і тими хто буде йти поруч і тих то не подасть руки.
Напротязі сотень годин нас вчили бути вільними, любити за власним вибором, дружити не з примусу, тут вчили відповідальності за своє “Я” і за той проміжок життя і той останок що лишився, прожити в полум’ї і тільки так як можеш тільки ти.
Надіюсь Інститут залишиться місцем свободи, простором мислення, спільнотою неймовірних людей часто із непростими долями але тих що цінують кожне слово Правди, чи сказане чи в дії сотворене.. я вірю, що ти зможеш віднайти в собі терпіння відкритись до свого Покликання а Він обов’язково допоможе, лиш будьмо уважні, і саме в Інституті “повільний час” був найбільш сповнений смислом.
Антон Гасс, вільний слухач