Моя пригода “в Томи Аквінського” триває вже понад 15 років! Від студентських років – до викладацької діяльності тепер. На початку нульових, знаходячись далеко від Києва, я випадково прочитала, що в Києві є такий Інститут релігійних наук, “місце цікавих зустрічей”. І раптом захотілося стати його частиною. Що згодом виявилося одним із шалених, однак чудових життєвих рішень.
Багато однокурсників із часом виявилися добрими друзями, викладачі – авторитетами і надійними провідниками у світ не лише теологічних та філософських знань, але й здорової духовності. З багатьма з них ми в різних формах співпрацюємо досі, тож з гордістю кажу, що я – “їхня студентка”.
Згодом ще не одна наукова школа відчинила мені двері – пощастило і заглибитися в педагогічні науки в НПУ ім. Драгоманова, і поглибити богословські знання в Інституті богословських наук в Городку, відтак у Люблінському католицькому університеті в Польщі. А тепер продовжувати в Україні вивчення психологічних наук. Але Alma Mater лишається одна <3
Дякую Аквінату (і всім, хто його створював і зараз це робить), що навчив не переставати прагнути до справжніх, якісних та “життєздатних” знань, а також за вірних друзів та мудрих наставників. І радію, що завдяки активізації душпастирства і студентського життя сучасний Інститут продовжує бути місцем цікавих зустрічей, частиною якого хочеться бути й надалі.
Ірина Максименко,
Вупускниця Інституту св. Томи